Реактивність лежить в основі фреймворку, а не прикручена згори.Масиви залежностей, ручні підписки, ручна інвалідація кешу, очищення ефектів — їх тут просто немає. Не спрощені, а фізично непотрібні.ПочатиСпробувати пісочницюЧому $molview.tree$my_hello$mol_view guest \stranger sub /<= Name $mol_string value?<=> name?\mol hint @ \Type a name<= Greeting $mol_paragraph title <= greeting \view.tsclass $my_helloextends$.$my_hello{greeting(){return `Hello, ${ this.name() || this.guest() }!`}}view.css.tsnamespace ${$mol_style_define($my_hello,{gap:$mol_gap.block,flex:{direction:'column'},Greeting:{font:{size:'2rem',weight:600},},})}→наживоHello, mol!Три файли: розмітка, логіка й стилі.Спробувати прикладМінімалістичнийЕкосистема з поступовим впровадженням, що масштабується від одного компонента до повноцінного local-first застосунку.ОптимальнийБудуйте інтерфейси як дерева компонентів. Реактивність автоматична, побічні ефекти явні.ЛінивийПовна віртуалізація рендерингу — компонентів поза видимою областю просто не існує.Структура
Правильна мікромодульна архітектура за замовчуванням